гукнути

Serbo-Croatian

Etymology

From гу̏гӯт.

Pronunciation

• IPA^(key): /ɡǔːknuti/
• Hyphenation: гук‧ну‧ти

Verb

гу́кнути pf (Latin spelling gúknuti)

1. (intransitive) to coo (once)
2. (transitive, intransitive, figuratively, slang) to get talking, break silence (say something that has been kept hidden or undisclosed)

Conjugation

Conjugation of гукнути

Infinitive: гукнути		Present verbal adverb: —		Past verbal adverb: гу́кнӯвши		Verbal noun: —
Number		Singular			Plural
Person		1st	2nd	3rd	1st	2nd	3rd
Verbal forms		ја	ти	он / она / оно	ми	ви	они / оне / она
Present		гукнем	гукнеш	гукне	гукнемо	гукнете	гукну
Future	Future I	гукнут ћу1 гукнућу	гукнут ћеш1 гукнућеш	гукнут ће1 гукнуће	гукнут ћемо1 гукнућемо	гукнут ћете1 гукнућете	гукнут ће1 гукнуће
	Future II	бу̏де̄м гукнуо2	бу̏де̄ш гукнуо2	бу̏де̄ гукнуо2	бу̏де̄мо гукнули2	бу̏де̄те гукнули2	бу̏дӯ гукнули2
Past	Perfect	гукнуо сам2	гукнуо си2	гукнуо је2	гукнули смо2	гукнули сте2	гукнули су2
	Pluperfect3	би̏о сам гукнуо2	би̏о си гукнуо2	би̏о је гукнуо2	би́ли смо гукнули2	би́ли сте гукнули2	би́ли су гукнули2
	Aorist	гукнух	гукну	гукну	гукнусмо	гукнусте	гукнуше
Conditional I		гукнуо бих2	гукнуо би2	гукнуо би2	гукнули бисмо2	гукнули бисте2	гукнули би2
Conditional II4		би̏о бих гукнуо2	би̏о би гукнуо2	би̏о би гукнуо2	би́ли бисмо гукнули2	би́ли бисте гукнули2	би́ли би гукнули2
Imperative		—	гукни	—	гукнимо	гукните	—
Active past participle		гукнуо m / гукнула f / гукнуло n			гукнули m / гукнуле f / гукнула n
1   Croatian spelling: others omit the infinitive suffix completely and bind the clitic. 2   For masculine nouns; a feminine or neuter agent would use the feminine and neuter gender forms of the active past participle and auxiliary verb, respectively. 3   Often replaced by the past perfect in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped. 4   Often replaced by the conditional I in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped.   *Note: The aorist and imperfect were not present in, or have nowadays fallen into disuse in, many dialects and therefore they are routinely replaced by the past perfect in both formal and colloquial speech.

References

• “гукнути” in Hrvatski jezični portal

Ukrainian

Etymology

From гук (huk) +‎ -ну́ти (-núty).

Pronunciation

• IPA^(key): [ɦʊkˈnute]

• Audio

  (file)

• Hyphenation: гук‧ну‧ти

Verb

гукну́ти • (huknúty) pf (imperfective гука́ти)

1. (transitive) to call loudly
2. (transitive) to call out, to say loudly

Conjugation

Conjugation of гукну́ти, гукну́ть (class 3b, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	гукну́ти, гукну́ть huknúty, huknútʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	гукну́вши huknúvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	гукну́ huknú
2nd singular ти	—	гукне́ш huknéš
3rd singular він / вона / воно	—	гукне́ hukné
1st plural ми	—	гукне́м, гукнемо́ hukném, huknemó
2nd plural ви	—	гукнете́ hukneté
3rd plural вони	—	гукну́ть huknútʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	гукні́м, гукні́мо hukním, huknímo
second-person	гукни́ hukný	гукні́ть huknítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	гукну́в huknúv	гукну́ли huknúly
feminine я / ти / вона	гукну́ла huknúla
neuter воно	гукну́ло huknúlo

Derived terms

Prefixed verbs

• ви́гукнути pf (výhuknuty), вигу́кувати impf (vyhúkuvaty)
• відгукну́тися pf (vidhuknútysja), відгу́куватися impf (vidhúkuvatysja)
• перегукну́тися pf (perehuknútysja), перегу́куватися impf (perehúkuvatysja)

 

Related terms

• гуча́ти impf (hučáty)
• гука́ти impf (hukáty)
• гук (huk)

Further reading

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “гукнути”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “гукнути”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “гукнути”, in Kyiv Dictionary (in English)
• “гукнути”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)