позичити

Ukrainian

Etymology

Inherited from Old Ruthenian позы́чыти (pozýčyti), from Polish pozyczyć, mazurzenie of pożyczyć, from Proto-Slavic *požitъčiti.

Pronunciation

• IPA^(key): [pɔˈzɪt͡ʃete]

• Audio

  (file)

Verb

пози́чити • (pozýčyty) pf (imperfective позича́ти)

1. to borrow
2. to lend

Conjugation

Conjugation of пози́чити, пози́чить (class 4a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	пози́чити, пози́чить pozýčyty, pozýčytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	пози́чений pozýčenyj impersonal: пози́чено pozýčeno
adverbial	—	пози́чивши pozýčyvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	пози́чу pozýču
2nd singular ти	—	пози́чиш pozýčyš
3rd singular він / вона / воно	—	пози́чить pozýčytʹ
1st plural ми	—	пози́чим, пози́чимо pozýčym, pozýčymo
2nd plural ви	—	пози́чите pozýčyte
3rd plural вони	—	пози́чать pozýčatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	пози́чмо pozýčmo
second-person	пози́ч pozýč	пози́чте pozýčte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	пози́чив pozýčyv	пози́чили pozýčyly
feminine я / ти / вона	пози́чила pozýčyla
neuter воно	пози́чило pozýčylo