слухати

Ukrainian

Etymology

From the noun слух (slux, “hearing”), from Proto-Slavic *sluxъ (“hearing”), originally meaning “what is spoken, what can be heard, rumour”, from *slūti (“to be named, to talk over, to follow news”), influenced by forms such as *směxъ (“laughter”), from *směj- (“to laugh”), *smě- (“to laugh”) and *spěxъ (“hurry”), from *spěti (“to hurry”).

Compare Russian слух (slux, “hearing, rumour, news”), Russian слушать (slušatʹ, “to listen, to attend”), Belarusian слу́хаць (slúxacʹ), Old East Slavic слоухъ (sluxŭ), слоушати (slušati), Old Church Slavonic слоухъ (sluxŭ), слоушати (slušati).

Pronunciation

• IPA^(key): [ˈsɫuxɐte]

• Audio

  (file)

Verb

слу́хати • (slúxaty) impf

1. (transitive, intransitive) to listen, to hear
2. to pay attention to, to attend to

Conjugation

Conjugation of слу́хати, слу́хать (class 1a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	слу́хати, слу́хать slúxaty, slúxatʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	слу́ханий slúxanyj impersonal: слу́хано slúxano
adverbial	слу́хаючи slúxajučy	слу́хавши slúxavšy
	present tense	future tense
1st singular я	слу́хаю slúxaju	бу́ду слу́хати, бу́ду слу́хать, слу́хатиму búdu slúxaty, búdu slúxatʹ, slúxatymu
2nd singular ти	слу́хаєш slúxaješ	бу́деш слу́хати, бу́деш слу́хать, слу́хатимеш búdeš slúxaty, búdeš slúxatʹ, slúxatymeš
3rd singular він / вона / воно	слу́хає slúxaje	бу́де слу́хати, бу́де слу́хать, слу́хатиме búde slúxaty, búde slúxatʹ, slúxatyme
1st plural ми	слу́хаєм, слу́хаємо slúxajem, slúxajemo	бу́демо слу́хати, бу́демо слу́хать, слу́хатимемо, слу́хатимем búdemo slúxaty, búdemo slúxatʹ, slúxatymemo, slúxatymem
2nd plural ви	слу́хаєте slúxajete	бу́дете слу́хати, бу́дете слу́хать, слу́хатимете búdete slúxaty, búdete slúxatʹ, slúxatymete
3rd plural вони	слу́хають slúxajutʹ	бу́дуть слу́хати, бу́дуть слу́хать, слу́хатимуть búdutʹ slúxaty, búdutʹ slúxatʹ, slúxatymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	слу́хаймо slúxajmo
second-person	слу́хай slúxaj	слу́хайте slúxajte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	слу́хав slúxav	слу́хали slúxaly
feminine я / ти / вона	слу́хала slúxala
neuter воно	слу́хало slúxalo

Derived terms

• слу́хання n (slúxannja)
• слу́хатися impf (slúxatysja)
• слуха́ч impf (sluxáč), слуха́чка pf (sluxáčka)

 

Related terms

• по́слух (póslux)
• послу́хати (poslúxaty)
• послу́шний (poslúšnyj)
• слу́жниця (slúžnycja)
• слу́шний (slúšnyj)
• слу́шно (slúšno)
• слуга́ (sluhá)
• служи́ти (služýty)
• слух (slux)
• слухня́ний (sluxnjányj)
• слухня́ність (sluxnjánistʹ)

 

References

• Melnychuk, O. S., editor (1982–2012), “слух”, in Етимологічний словник української мови [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka