розрізнити
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From роз- (roz-) + різни́ти (riznýty). Compare Russian разро́знить (razróznitʹ), Belarusian разро́зніць (razróznicʹ), Polish rozróżnić.
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
розрізни́ти • (rozriznýty) pf (imperfective розрізня́ти or розрі́знювати)
- to distinguish, to differentiate, to tell apart, to discern
- Synonyms: розпізна́ти pf (rozpiznáty), відрізни́ти pf (vidriznýty)
Conjugation[edit]
Conjugation of розрізни́ти, розрізни́ть (class 4b, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розрізни́ти, розрізни́ть rozriznýty, rozriznýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розрі́знений rozríznenyj impersonal: розрі́знено rozrízneno |
| adverbial | — | розрізни́вши rozriznývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розрізню́ rozriznjú |
| 2nd singular ти |
— | розрізни́ш rozriznýš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розрізни́ть rozriznýtʹ |
| 1st plural ми |
— | розрізни́м, розрізнимо́ rozrizným, rozriznymó |
| 2nd plural ви |
— | розрізните́ rozriznyté |
| 3rd plural вони |
— | розрізня́ть rozriznjátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розрізні́м, розрізні́мо rozrizním, rozriznímo |
| second-person | розрізни́ rozrizný |
розрізні́ть rozriznítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розрізни́в rozriznýv |
розрізни́ли rozriznýly |
| feminine я / ти / вона |
розрізни́ла rozriznýla | |
| neuter воно |
розрізни́ло rozriznýlo | |
Derived terms[edit]
- розрі́знений (rozríznenyj)
- розрі́знення n (rozríznennja)
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “розрізнити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “розрізнити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “розрізнити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)