пообіцяти
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
по- (po-) + обіця́ти (obicjáty)
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
пообіця́ти • (poobicjáty) pf (imperfective обіця́ти)
- (transitive) to promise, to pledge
Conjugation[edit]
Conjugation of пообіця́ти, пообіця́ть (class 1a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | пообіця́ти, пообіця́ть poobicjáty, poobicjátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | пообіця́вши poobicjávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | пообіця́ю poobicjáju |
| 2nd singular ти |
— | пообіця́єш poobicjáješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | пообіця́є poobicjáje |
| 1st plural ми |
— | пообіця́єм, пообіця́ємо poobicjájem, poobicjájemo |
| 2nd plural ви |
— | пообіця́єте poobicjájete |
| 3rd plural вони |
— | пообіця́ють poobicjájutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | пообіця́ймо poobicjájmo |
| second-person | пообіця́й poobicjáj |
пообіця́йте poobicjájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
пообіця́в poobicjáv |
пообіця́ли poobicjály |
| feminine я / ти / вона |
пообіця́ла poobicjála | |
| neuter воно |
пообіця́ло poobicjálo | |
References[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “пообіцяти”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “пообіцяти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “пообіцяти”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)